Пролема відходів в Україні
Хотіли б ви жити в країні, де вітер не ганяє по вулицях порожні сміттєві пакети, а діти можуть спокійно гратися на дитячому майданчику, вільному від сміття? Де безпритульні міські тварини, шукаючи собі їжу на смітнику, не потрапляють до пасток, на які іноді перетворюються для них порожні бляшанки або пластикова упаковка? Де людина могла б напитися води прямо з криниці? Вважаємо, кожен би з нас хотів!
А між тим, збільшення кількості відходів стає платою для людства за покращення якості життя, за технологічний розвиток…
Чи замислюємося ми особисто, скільки відходів виробляємо? Багато! А промислові підприємства? У тисячі разів більше!
Що ми знаємо про відходи, яку інформацію найчастіше отримуємо протягом життя? Що відходи – це щось погане, виключно шкідливе; що місце їм – на сміттєзвалищах.
Та правда в тому, що відходи, залежно від виду, мають пройти свій шлях і зайняти своє місце: деякі мають бути спеціальним чином утилізовані або знешкоджені, а більшість відходів ще можуть принести користь: перетворитися на енергію, видобуту шляхом їхнього спалення, або піддатися повторній переробці (як, наприклад, пластик або папір); харчові відходи можуть стати добривом.
Законодавством України передбачено правила поводження з відходами та обумовлено відповідальність для порушників, у тому числі, й кримінальну.
Одним із законодавчих актів, що регулюють питання поводження з відходами, є Закон України «Про відходи». «Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України», – зазначено у преамбулі документу.
Також у нашій державі діє Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року. В ній передбачено заходи щодо повторного використання відходів (наприклад, відходів будівельно-ремонтних робіт), створення мережі пунктів збирання товарів, що були у вжитку (меблів, одягу, іграшок), а також центрів із збирання відходів для їх ремонту – зокрема, відходів електричного та електронного обладнання.
Особлива категорія відходів – відходи, що мають небезпечні складові (ртутні лампи та термометри, батарейки тощо). Такі відходи необхідно збирати окремо та передавати спеціалізованому підприємству для подальшої утилізації. У Інтернеті неважко знайти безліч інформації щодо фактів безвідповідального поводження з небезпечними відходами. Наприклад, ось декілька таких повідомлень:
- «На столичних Осокорках викинули кілька вантажівок ртутних ламп» https://ua.112.ua/kyiv/na-stolychnykh-osokorkakh-vykynuly-kilka-vantazhivok-rtutnykh-lamp-296215.html ;
- «Слідом за Києвом нелегальне звалище із сотнями небезпечних ртутних ламп знайшли у Хмельницькому» https://nv.ua/ukr/ukraine/events/slidom-za-kijevom-nelegalne-zvalishche-iz-sotnjami-nebezpechnih-rtutnih-lamp-znajshli-u-hmelnitskomu-103096.html?utm_content=set_lang ;
- «У Шостці виявили стихійне звалище ртутних ламп» https://www.unn.com.ua/ru/news/1758432-u-shosttsi-viyavili-stikhiyne-zvalische-rtutnikh-lamp .
У більшості випадків правоохоронні органи та місцева влада реагують належним чином, але не завжди ситуацію вдається виправити, а правопорушників притягнути до відповідальності.
Нагадаємо, що одна ртутна лампа може містити в собі від 3 до 5 мг ртуті. Знаючи, що 1 г ртуті, що потрапив до зовнішнього середовища, може забруднити 3,3 млн. м3 повітря або 200 тис. м3 води https://res.ua/rus/index.php?route=record/record&record_id=69, можемо порахувати, що 1000 ламп, викинутих на смітник, здатні за короткий проміжок часу забруднити 16,5 млн. м3 повітря, яким ми дихаємо, та 1 млн. м3 води, яку ми п'ємо та використовуємо в побутових цілях. Отруєння ртуттю та її сумішами з люмінофором спричиняє ряд захворювань, особливо страждають нервова система людини та нирки.
Отже, дехто економить кошти, а хтось змушений розплачуватися за це втраченим здоров’ям. Є над чим замислитися!
Медичні відходи – ще одна з гострих проблем у сфері поводження з відходами. Такі відходи поділяються на категорії (з огляду на їхню небезпечність) та вимагають утилізації відповідно до певних правил і норм, затверджених законодавством. Адже такі відходи можуть бути токсичними, легкозаймистими, радіоактивними, можуть бути джерелом інфекційних захворювань.
Але, як і у випадку з ртутними лампами, в силу певних обставин – будь то брак фінансування або ж проста недбалість відповідальних осіб – медичні відходи з’являються на несанкціонованих звалищах та полігонах ТПВ. Виникають і ситуації, коли медичні відходи залишають просто під відкритим небом саме ті підприємства, що мали безпосередньо займатися знешкодженням і утилізацією цих відходів. Ось декілька прикладів подібних випадків:
- «Использованные шприцы валяются на улицах. Куда деваются медицинские отходы» https://www.er-tec.com.ua/ru/news/where-is-medical-waste/ ;
- «В Киеве вывозили медотходы из инфекционных отделений на свалку, директору предприятия сообщено о подозрении https://interfax.com.ua/news/general/679682.html ;
- «Вместо утилизации – свалка: СБУ раз облачила афёру с опасными отходами» https://society.comments.ua/news/accidents/vmesto-utilizacii-svalka-sbu-razoblachila-aferu-s-opasnymi-othodami-655333.html .
А що до питання агрохімікатів? Розвиток аграрної промисловості триває, й у процесі її розвитку не зменшується кількість агрохімікатів, які допомагають виростити більше врожаїв при менших витратах. Тут все могло би бути відносно добре (пам’ятаймо про показники токсичності пестицидів!) при виконанні однієї умови – якщо б прострочені, зіпсовані або невикористані пестициди (акарициди, бактерициди, гербіциди тощо) своєчасно утилізували на спеціалізованих підприємствах. Але, як і з попередніми видами відходів, проблеми – такі ж самі…
Існує ще один ряд проблем, пов'язаний із перебуванням відходів на сміттєзвалищах. Це – утворення фільтратів – стічних вод, що виникають на полігонах при захороненні ТПВ вологістю більше 55% та під впливом атмосферних опадів. Фільтрати полігонів ТПВ (за відсутності їх організованого очищення і відведення) негативно впливають на навколишнє середовище (ґрунтові води, повітря тощо), забруднюють його токсичними органічними й неорганічними речовинами.
До речі, на теперішній час на території України налічується близько 5500 звалищ та полігонів загальною площею більше 8,5 тис. га, що трохи більше за територію Івано-Франківська. Значна кількість цих сміттєзвалищ є перевантаженими, екологічно небезпечними та непаспортизованими (інформацію розміщено на порталі новин «24» https://news.24tv.ua/ru/dengi_iz_musora_kak_na_nelegalnyh_svalkah_delajut_biznes_n1108979 ).
Телебачення «Громадське» на своєму сайті повідомляє: «Україна перебуває на 9 місці у світі за кількістю виробленого сміття на одного жителя (10,6 тонн за показниками 2019 року), пише USA Today, посилаючись на базу даних What a Waste Всесвітньог банку. В цілому йдеться про 400 млн. тонн сміття на рік…» https://hromadske.ua/ru/posts/eda-v-plastike-svalki-masok-i-perchatok-ekologicheskaya-situaciya-v-ukraine-posle-karantina .
Отже, проблема поводження з відходами на сьогодні є понадактуальною, такою вона залишається для суспільства переважно через проблеми, що виникають внаслідок ігнорування законодавства.
Як же вирішувати проблему поводження з відходами?
Відповідь – йти правильним шляхом:
- Знайти підприємство, що має ліцензію на утилізацію відходів, відповідні потужності, а також можливість транспортування відходів з дотриманням умов державного контролю.
- Укласти з ним договір на передачу небезпечних відходів.
- Підприємство-утилізатор приймає відходи, знешкоджує (за потреби), й у законний спосіб утилізує.
Саме для вирішення зазначених питань та потреб, для впровадження законної діяльності у сфері поводження з відходами, а також для захисту права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля створена
УКРАЇНСЬКА БІРЖА ВІДХОДІВ.
